Колись, коли дерева були великі, а ми були малі, щирі, відкриті, наївні
Ми мріяли про те, щоб скоріше закінчилася школа
З нескінченними уроками, завданнями, контрольними та самостійними
Здавалось немає більшої муки, аніж знову й знову дисциплінувати себе та змушувати сідати за підготовку домашніх завдань
Так хотілось нарешті перестати вчитись
Були мрії про те, як будемо працювати, заробляти й не треба буде вчитись
Але, чим дорослішими ми стаємо, тим більше приходить розуміння, що справжнє навчання почалося вже після школи чи ВИШу
Життя підкидає стільки ситуацій та викликів, які змушують нас пристосовуватись, адаптуватись, змінюватись
А отже – вчитись бути іншими
А що якщо я тобі скажу, що все, що відбувається з тобою, має зміст для тебе
- всі твої радості та печалі
- виклики
- хвороби
- проблеми з якими ти стикаєшся
- втрати, які несеш
- біль, який відчуваєш
- твої емоції (злість, роздратування, щастя та радість)
- інформація, на яку ти натикаєшся
- твої бажання, мрії,
- цілі, які ти перед собою ставиш
- люди, з якими ти зустрічаєшся у своєму житті
- які тебе злять, дратують, захоплюють, закохують, обманюють, зраджують, дбають про тебе, люблять тебе, а ти їх
А що, якщо це все має зміст для тебе?
Наприклад такий:
У тебе, якщо хочеш – у твоєї душі (духу) – є твій особистий план розвитку, навчання еволюції у цьому житті
Щось із цього ти й так сам/сама усвідомлюєш, відчуваєш, розумієш, бачиш
А щось здається випадковістю, винятком, не має логічного пояснення та обґрунтування
Й ти десь всередині себе задаєшся питанням:
- За що?
- Чому це зі мною трапилось?
- Чому я такий невдаха, такий не зібраний, не зміг передбачити, не зміг врахувати …
А що, якщо причинно-наслідкові зв’язки таких подій поки закриті від тебе?
Але чим далі ти занурюєшся у своє життя, набираєшся досвіду, пізнаєш себе та світ, у тебе наче складаються пазли
З’являється глибше розуміння всього, що відбувається
Розумієш про що я?
Більше детально ми говоримо про це тут 👇
